Ирина ТІТОВА
"Відомості"

 Інтимна річ для голови цінується на світовому ринку на вагу золота

Відомі, принаймні, дві-три людини у сучасному Києві, які зробили собі статки на скуповуванні та продажу жіночого волосся. Вони і зараз займають високе становище у суспільстві. І хоча за останні десять років цей вид бізнесу дещо подрібнів, мисливці за "скальпами" мотаються містами та селами у пошуках кісок. Овчинка коштує вичинки.

Європейське волосся нині у величезній моді та ціні на міжнародному ринку. Ними збільшують свою шевелюру. З них роблять перуки. Без гарного натурального шиньйона сьогодні не обходиться жодна зірка столичного шоу-бізнесу. Для ділової киянки запасна зачіска що пара гарного взуття - одягла та забула про всі проблеми. Саме час стригти. Було б кого.

 КІЛОГРАМ ЗЛАМАЄ ШИЮ

      За кілограм волосся скуповувальні пункти Києва призначають пристойну ціну. "Кілограм" – звучить захоплююче. Але на голові, навіть дуже доглянутій, щільна кіска приблизно п'ять сантиметрів шириною і довжиною до 40 сантиметрів важить всього 200-250 грамів. Прикро. Стільки років на собі тягати тягар, мити найкращими шампунями, сушити, розчісувати... І здати в скупку за якісь 70 гривень? Здають. Для нашого міста – це гроші зовсім невеликі, для села – дуже пристойні.

      Сучасні мисливці за "скальпами", незважаючи на технічні можливості (оголошення, розклеєні по всіх стовпах, Інтернет), не гидують виїздами на периферію з організацією відповідної рекламної кампанії та закликом здавати волосся. Місцеві Ундіни відгукуються з двох причин: або до смерті набридли коси, що вимагають дорогого догляду, або просто потрібні гроші.

      Ще років десять тому питання "де взяти, де взяти" гостро не стояло. Десять кілограмів за прийом можна було взяти! Скупники тріумфували. І не лише ті, хто вже намацав міжнародну складову, а насамперед ті, хто займався осяжною майстерністю, тобто виробництвом перук.

      Попит на перуки почав зростати. Чим це зумовлено? Чи то загальною "чорноболізацією", чи то "хімізацією", чи то глобалізацією - ніхто точно не скаже. Але народ почав капітально лисіти.

      Чоловіки якось цю справу переживають і навіть умудряються моральні дивіденди зібрати, а для жінки лисина - це... навіть сказати страшно що. А жінки, які проживають в місті, особливо на цю біду піддані. По-перше, сильні стреси та психо-емоційні навантаження. По-друге, різні захворювання, при яких у дівчаток 16-17 років вже спостерігається виражене порідіння волосся в лобово-тім'яній ділянці. Плюс повальне нещастя, коли після пологів волосся випадає від нестачі вітамінів і мікроелементів при годівлі грудьми. І навіть нестачі спілкування. А ще є така причина як зміна місця проживання (інший мінеральний склад води, інша їжа). Загалом, гасло таке: у кого волосся надміру, поділися з рідним... І крапка.

 РАЗ КОСИЧКА, ДВА КОСИЧКА - БУДУТЬ ГРОШІ

      Світовий ринок волосся веде себе як ринок з усіма належними йому ознаками. Не завжди зрозумілі з погляду обивателя. Наприклад, навіщо тягти в Україну сировину з Італії, куди додається індійське волосся (на 100 кілограмів – 10 відсотків), якщо нинішнім писком є саме слов'янський тип волосся.

      Наше волосся купують (крім Італії) Америка (найбільше), Ізраїль, Аргентина, Великобританія, Чехія (яка перепродає його до Італії). Якийсь кругообіг волосся в природі. Ну, припустимо, у англійок проблеми з головою, але у аргентинок?.. Економічна криза 2002 року змусила сотні бідних аргентинок здавати своє волосся на перукові фабрики. Цим жінки заробляли на життя та рятували від голоду своїх чоловіків. У Ізраїлі ситуація склалася інша, релігійна. Перуки з індійського волосся взагалі заборонили носити: мовляв, не кошерне це волосся. Відбулося навіть масове спалювання перук з використанням індійського волосся. Після цього різко зріс попит на слов'янський варіант.

      А як вивозити? За якими правилами? І за якою категорією проходить наше рідне волосся?

      Кажуть, як вторинна сировина. Ну не щетина ж свиняча, зрештою! До речі, у тій же Англії імпорт та використання людського волосся не підлягає контролю якості, не обкладається митом і взагалі ніяк не регулюються. "Оскільки обмежень не існує, ми не знаємо, звідки надходить волосся", - заявила прес-секретар британського митного та акцизного управління. Ну і добре. Ми теж не знаємо, звідки у нас беруть волосся для закордону - з в'язниць, туберкульозних лікарень або з більш пристойних місць. У нас немає контролю та проблем, у них немає того ж - чого ж більше? Бізнес є бізнес, і якщо хтось знайшов свою нішу – дай Боже йому здоров'я. Стрижіть хоч зеків, хоч туберкульозників, хоч будь-кого! Це нікого, як з'ясовується, не стосується. І нам не цікаво. Головне, щоб "костюмчик" сидів. Зрештою, навіщо добро має пропадати?

      ШЕЛКОВЫЙ ПУТЬ НА ЗАПАД  

      Добро справді пропадати не повинно. І вивозять його не тоннами, а кілограмами. По 100 і більше. Тонами зібрати дуже важко. І вивезти також важко.   

      Розповіли випадок, коли 80 кілограмів відмінного волосся відправили за кордон, а він там мало не загубився. І коли вантаж повернувся назад, щастю оптовиків не було меж: вважай, що заново купив продукт. Тому наші товариші вважають за краще не зв'язуватися з покупцями, а ті самі приїжджають та роблять закупівлі.

      Система скуповування волосся проте виправдовує себе. Інших способів поки що не винайдено. Потрібні гроші – приносиш кіску. І за всієї нашої безволосості є такі київські скупники, які примудряються "настригти" до 500 кілограм волосся з довжиною 30-35 см. Ще по сто - з довжиною 40-45 см. І набирається до тисячі кілограмів різної довжини. По косичці з району, по сантиметру з селища... Хоча, якщо подивитися суворо, жодних ліцензій на скупку немає. Та й чи потрібні вони – теж питання.

ПОКРІВ НА ГОЛОВУ

      Якщо робити перуку від початку до кінця самої і виключно вручну, пішло б три місяці.

      Наталія КОРОЛЬ, чудовий і чи не єдиний у Києві майстер з виготовлення перук з натурального волосся ручної роботи. Вартість пристойна. Але не така вже й велика, як за мірками світовими. Мама, що поважає себе, може собі це дозволити. Щоправда, проблеми зі збиранням волосся є – у столиці якось усе остриженим вважають за краще ходити. Але купити потім "кінський хвостик" з чужих переваг - це нормально.

      Наталя робить перуки "на замовлення" і для чоловіків. Щоправда, для них – складніше. Голова у них якась неординарна та нетипова. Яке чудове спостереження! Ну і щоб зараз росло шикарне волосся на головах наших дівчат - це майже нонсенс. Щоправда, молодь віддає перевагу нині довжині, але це не означає, що з неї є користь скупникам волосся.

      Нещодавно розгорівся чи не світовий скандал. Вікторія Бекхем оголосила, що її "нарощене" волосся - це "матеріал", взятий з в'язниць Росії. "На мені ціла камера ув'язнення", - сказала вона.

      Саймон Форбс, який винайшов нарощування волосся, обурився і вважав використання "природного" волосся аморальним. Висловили свою занепокоєння з приводу походження людського волосся й перукарі.

      Але, щиро сказати, це такий специфічний продукт...


     ОБРІЗАТИ ВОЛОССЯ - ЗМІНИТИ ЖИТТЯ

     Волосся треба зрізати за правилами.

Перше. Людина, яка вас стриже, змінює ваше біополе. Вибирайте перукаря енергійного та життєрадісного.

Друге. Самим собі волосся краще не стригти. Коріння цього забобону криється у важливій проблемі: людині дуже складно вилікувати саму себе.

Третє. Краще, якщо вас стриже людина однієї з вами статі.

А далі загальновідомі прикмети: стригтися треба за повного місяця, волосся у воду не кидати і т.д.

ДО РЕЧІ

      У ХIV столітті перуки були предметом торгівлі та обміну, оскільки коштували дуже дорого. У справу йшло навіть волосся страчених злочинців. Власники пишних шевелюр, засуджені до вищої міри покарання, заповідали свої локони близьким.

      І правильно робили: чого добре пропадати. Зрештою, перука – це не лише особиста краса. У різні епохи її носили з метою наголосити на своєму статусі, приховати плішивість, уберегтися від сонячного удару або від холоду.

      І зараз ці ознаки до певної міри (не загостреної) простежуються. На всіх континентах. Що робить торгівлю волоссям дуже актуальним бізнесом.

       Салон Король Наталії знаходиться за адресою м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 58A.

      Важливе значення має зручне розташування Салону, зручне безкоштовне паркування з будь-якої сторони будівлі на Ваш вибір.

      У Салоні Ви завжди можете привести себе в порядок за допомогою наших виробів та наших майстрів.

Сайт:    https://korolnatali.com

Наша адреса:   вул.Богдана Хмельницького,58A

Ми працюємо кожного дня з 10.00 до 18.00 (за попереднім записом).

Тел.: +380984557575

Ми в Facebook:      https://www.facebook.com/ParikiKorolNatali/

Ми в Іnstagram:     https://www.instagram.com/korolnatali_/